З А К О Н  У К Р А Ї Н И

Про Концепцію державної політики

в галузі культури на 2005-2007 роки

 

(Відомості Верховної Ради, 2005, № 16, ст. 264)

 

   Верховна Рада України П О С Т А Н О В Л Я Є:

  

   1. Затвердити Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки (додається).

   2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:

    — до 1 липня 2006 року розробити та затвердити державні соціальні стандарти надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою (перелік та обсяг послуг, порядок їх надання, показники виконання та якості послуг), а також методику визначення розміру фінансового забезпечення державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою, в розрахунку на душу населення;

    — до 1 січня 2006 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України загальнодержавну програму відродження, збереження і розвитку народних художніх промислів в Україні.

   3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

  

   Президент України

   В. ЮЩЕНКО

  

   м. Київ, 3 березня 2005 року

   № 2460-IV

  

 ЗАТВЕРДЖЕНО

 Законом України

 від 3 березня 2005 року

 № 2460-IV

  

КОНЦЕПЦІЯ

державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки

  

   1. Загальні положення

   Концепція державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки (далі — Концепція) аналізує сучасний стан культури в Україні, визначає цілі, пріоритетні завдання та принципи державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки, а також стратегічні напрями, механізми її реалізації та очікувані результати.

   Головною метою реалізації Концепції має стати утвердження культурного розвитку одним з ключових чинників соціально-економічного розвитку України та її окремих регіонів.

   Реалізація державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки передбачає затвердження довгострокової програми культурного розвитку України.

   Довгострокова програма культурного розвитку України має тісно пов’язуватися з контекстом світового розуміння ролі і призначення культури в XXI столітті, зокрема виходити з того, що:

    — сталий розвиток і розвиток культури є взаємопов’язаними процесами;

    — головною метою розвитку людства є суспільна і культурна самореалізація особистості;

    — доступ до культурних цінностей та участь у культурному житті є фундаментальним правом людини.

  

   2. Сучасний стан культури в Україні

   Сучасний стан розвитку української культури і духовності характеризується розмиванням і поступовою маргіналізацією культурних і духовних цінностей у суспільному житті, руйнуванням цілісної мережі закладів, підприємств, організацій та установ культури і цілісного інформаційно-культурного простору, неефективним використанням наявних культурних і творчих ресурсів.

   Протягом останнього десятиліття культура в Україні не лише втратила відповідне місце серед пріоритетів державної політики, а й опинилася на периферії державних інтересів. Як наслідок, утворився й дедалі збільшується розрив між так званою офіційною культурою, що фінансується з бюджету, і незалежною та орієнтованою на сучасні потреби культурною діяльністю; стала хронічною проблема неадекватного фінансового забезпечення галузі культури; суттєво погіршилася економічна структура видатків місцевих бюджетів на галузь культури; розрізнені культурні заходи так і не склалися в єдину програму послідовного культурного розвитку.

   Для подолання системних негативних явищ у галузі культури необхідно розв’язати такі проблеми:

   1) “залишковий принцип” ставлення до культури у суспільстві та державній політиці;

   2) відсутність цілісного інформаційно-культурного простору і мережі партнерських зв’язків на вертикальному і горизонтальному рівнях;

   3) відсутність середньо- і довгострокових програм культурного розвитку;

   4) відсутність визначених державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою;

   5) непідготовленість кадрів до господарських відносин у ринковій економіці;

   6) соціальна незахищеність працівників культури;

   7) недостатня участь України в європейських і світових культурних проектах.

   Існуючий стан культури в Україні вимагає нових політичних підходів, програм і механізмів їх реалізації.

  

   3. Цілі та пріоритетні завдання державної політики в галузі культури.

   Концепція визначає такі цілі та пріоритетні завдання державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки:

   1) визначення культурного розвитку України та її окремих регіонів одним з пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

   2) розробка та затвердження довгострокової програми культурного розвитку України, а також сприяння розробці середньострокових регіональних програм культурного розвитку;

   3) зміна методів управління у галузі культури, зокрема переорієнтація органів державної влади та органів місцевого самоврядування з виконання певних функцій на досягнення поставлених цілей, залучення громадськості до процесів управління та контролю в галузі культури;

   4) створення ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку;

   5) розробка, затвердження та впровадження державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою (перелік та обсяг послуг, порядок їх надання, показники виконання та якості послуг), а також методики визначення розміру фінансового забезпечення державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою, в розрахунку на душу населення;

   6) запровадження коригуючи коефіцієнтів фінансових нормативів бюджетної забезпеченості видатків місцевих бюджетів на культуру і мистецтво, розрахованих виходячи з кількості об’єктів культурної спадщини, предметів основного фонду музеїв, охорона яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету;

   7) реалізація комплексу освітніх, культурно-мистецьких програм і проектів для дітей та молоді;

   8) підтримка та розвиток культури на селі;

   9) формування цілісного інформаційно-культурного простору України, зокрема шляхом інвентаризації культурних ресурсів, складання мапи культурних ресурсів, створення відповідних аналітичних баз даних, видання інформаційних буклетів, а також створення телеканалу “Культура”;

   10) участь України у міжнародних культурних проектах, здійснення комплексу інформаційно-культурних заходів для ознайомлення світової громадськості з культурними цінностями України.

  

   4. Принципи державної політики в галузі культури

   Реалізація Концепції має створити передумови для формування системи принципів державної політики в галузі культури, що відповідають світовим і європейським засадам сучасної культурної політики.

   Державна політика в галузі культури ґрунтується на таких принципах:

   1) принцип прозорості і публічності:

    — державна політика в галузі культури проводиться публічно, відповідні рішення та проекти рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування оприлюднюються через засоби масової інформації;

    — громадяни України, іноземці, особи без громадянства мають право на повну, своєчасну та об’єктивну інформацію про рішення та проекти рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері культури та мистецтв;

   2) принцип демократичності:

    — участь у розробці, здійсненні та контролі за реалізацією державної політики в галузі культури беруть усі суб’єкти діяльності у сфері культури;

    — незалежні групи спеціалістів з ініціативи об’єднань громадян, органів державної влади та органів місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах можуть здійснювати громадські експертизи рішень і проектів рішень у сфері культури та мистецтв. Висновки зазначених експертиз можуть враховуватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування при здійсненні державної політики в галузі культури;

   3) принцип деідеологізованості і толерантності:

    — державна політика в галузі культури формується на плюралістичних ідеологічних засадах, відображаючи загальносуспільні цінності, закріплені Конституцією України;

    — неприпустимою є дискримінація за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

    — забезпечуються умови вільного розвитку культурних традицій та цінностей усіх національних меншин на території України;

   4) принцип системності та ефективності:

    — державна політика в галузі культури є невід’ємною складовою загальної державної політики, що спрямовується на забезпечення сталого розвитку України;

    — державна політика в галузі культури ґрунтується на глибокому факторному аналізі проблем галузі та ресурсному методі планування комплексу таких інструментів, механізмів, програм і заходів, які здатні своєчасно та ефективно вирішити ту чи іншу проблему у сфері культури і мистецтв;

    — державна політика в галузі культури спрямовується на створення такої моделі культурного розвитку, яка здатна забезпечити самовідтворення та послідовний розвиток культури в Україні;

   5) принцип інноваційності:

    — суб’єкти реалізації державної політики в галузі культури сприяють розробці, впровадженню та реалізації нових форм і методів діяльності у сфері культури та мистецтв;

   культурний розвиток є можливим за умови формування цілісного споживчого ринку культурно-мистецьких послуг, що передбачає створення інституту посередництва між виробниками та споживачами культурно-мистецького продукту.

  

   5. Стратегічні напрями та механізми реалізації державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки

   Досягнення визначених у Концепції цілей та завдань державної політики в галузі культури має здійснюватися на таких напрямах:

   1) управління – впровадження програмно-цільового методу управління, принципів прозорості, публічності, системності, ефективності та інноваційності державної політики в галузі культури;

   2) законодавство – структурно-правова реорганізація засад і умов діяльності у сфері культури та мистецтв, створення належної нормативно-правової бази для розвитку культури в Україні;

   3) фінансування – створення ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку;

   4) інформація – формування цілісного інформаційно-культурного простору України, позиціонування української культури у світі.

   Реформування існуючої системи управління в галузі культури передбачає переорієнтацію органів державної влади та органів місцевого самоврядування з виконання певних функцій на досягнення поставлених цілей.

   Цілі державної політики в галузі культури визначаються у довгостроковій програмі культурного розвитку України, а також у середньострокових регіональних програмах культурного розвитку.

   Прогнозування та програмування державної політики щодо розвитку культури в Україні, ухвалення відповідних рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також контроль за їх виконанням здійснюються із залученням усіх суб’єктів діяльності у сфері культури та із застосуванням громадських експертиз таких проектів програм і рішень.

   Здійснення державної політики в галузі культури ґрунтується на визначенні культурного розвитку України та її окремих регіонів одним з пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, невід’ємною складовою сталого розвитку України. Тому досягнення цілей державної політики в галузі культури потребує міжвідомчої координації.

   Управління у сфері культури та мистецтв спирається на наукові підходи. Це передбачає застосування глибокого факторного аналізу проблем галузі культури та ресурсного методу планування комплексу таких інструментів, механізмів, програм і заходів, які здатні своєчасно та ефективно їх вирішувати.

   Удосконалення законодавства України у сфері культури та мистецтв передбачає нормативно-правове забезпечення:

   1) набуття та реалізації статусу неприбутковості закладами, підприємствами, організаціями та установами культури, зокрема шляхом прийняття закону про неприбуткові організації та внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

   2) надання благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів, зокрема шляхом внесення змін до Закону України “Про благодійництво та благодійні організації”, прийняття закону про меценатство та спонсорство;

   3) механізму бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого культурно-мистецького проекту закладами, підприємствами, організаціями та установами культури, що залучили благодійну допомогу, спонсорські чи меценатські кошти на реалізацію такого проекту;

   4) залучення інвестиційних коштів на реалізацію програм культурного розвитку України та її окремих регіонів;

   5) впровадження державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою, а також їх фінансового забезпечення в розрахунку на душу населення;

   6) використання коригуючих коефіцієнтів фінансових нормативів бюджетної забезпеченості видатків місцевих бюджетів на культуру і мистецтво, розрахованих виходячи з кількості об’єктів культурної спадщини, предметів основного фонду музеїв, охорона яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету;

   7) створення інституту посередництва між виробниками та споживачами культурно-мистецького продукту.

   Удосконалення нормативно-правового забезпечення сфери культури і мистецтв відбувається з урахуванням світової практики її законодавчого регулювання.

   Створення ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку передбачає:

   1) поступове збільшення частки видатків державного та місцевих бюджетів на програми у сфері культури та мистецтв;

   2) перехід на програмно-цільовий метод формування та здійснення видатків бюджету у сфері культури і мистецтв;

   3) державну підтримку у залученні благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом податкового, митного та інших видів регулювання, за допомогою створення системи державного визнання, відзначення і нагородження благодійників, меценатів та спонсорів;

   4) стимулювання закладів, підприємств, організацій та установ культури до залучення благодійної допомоги, спонсорських та меценатських коштів шляхом запровадження системи бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого культурно-мистецького проекту такими закладами, підприємствами, організаціями та установами культури, що залучили благодійну допомогу, спонсорські чи меценатські кошти на його здійснення;

   5) розробку механізму залучення інвестиційних коштів на реалізацію програм культурного розвитку України та її окремих регіонів, зокрема залучення інвестицій у заходи з охорони культурної спадщини України з метою отримання частини прибутку (доходу) від подальшого використання культурної спадщини як туристичного ресурсу.

   Фінансування галузі культури базується на розмірові фінансового забезпечення державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою, в розрахунку на душу населення. Це становить базу видатків державного та місцевих бюджетів на галузь культури.

   Бюджети розвитку галузі культури за видатками складаються з:

   1) коштів на реалізацію інноваційних бюджетних програм, виконавці яких визначаються виключно на конкурсній основі;

   2) розміру бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого культурно-мистецького проекту закладами, підприємствами, організаціями та установами культури, що залучили благодійну допомогу, спонсорські чи меценатські кошти на його здійснення;

   3) коштів місцевих бюджетів, визначених на основі коригуючи коефіцієнтів фінансових нормативів бюджетної забезпеченості видатків місцевих бюджетів на культуру і мистецтво, розрахованих виходячи з кількості об’єктів культурної спадщини, предметів основного фонду музеїв, охорона яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

   Державна політика щодо формування цілісного україномовного інформаційно-культурного простору, позиціонування української культури у світі включає такі заходи:

   1) реалізація освітньо-культурологічних та пізнавально-туристичних програм для дітей та молоді;

   2) створення телеканалу “Культура” та мережі інформаційно-культурних центрів, у тому числі за кордоном;

   3) реалізація цільових державних програм з підготовки, виготовлення та розповсюдження друкованої, електронної, аудіовізуальної інформації про культурні цінності України українською та іноземними мовами;

   4) участь України у міжнародних культурних проектах, активізація культурно-інформаційного обміну з країнами Європи та світу.

  

   6. Очікувані результати

   Реалізація Концепції має на меті отримання таких результатів:

    — підвищення ролі культури в контексті сталого розвитку України та її окремих регіонів;

    — міна методів управління у галузі культури, зокрема переорієнтація органів державної влади та органів місцевого самоврядування з виконання певних функцій на досягнення поставлених цілей, залучення громадськості до процесів управління та контролю в галузі культури;

    — розробка ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку із залученням коштів державного та місцевих бюджетів, благодійної допомоги, спонсорських та меценатських коштів;

    — поступове формування споживчого ринку культурно-мистецьких послуг;

    — створення цілісного інформаційно-культурного простору України;

    — активізація участі України в міжнародних культурних проектах, культурно-інформаційного обміну з країнами Європи та світу.