З А К О Н
У К Р А Ї Н И
Про Концепцію державної політики
в галузі культури на 2005-2007 роки
(Відомості Верховної Ради, 2005, № 16, ст. 264)
Верховна
Рада України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1.
Затвердити Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки
(додається).
2.
Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
— до 1
липня 2006 року розробити та затвердити державні соціальні стандарти надання
послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою (перелік та обсяг
послуг, порядок їх надання, показники виконання та якості послуг), а також
методику визначення розміру фінансового забезпечення державних соціальних
стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою,
в розрахунку на душу населення;
— до 1
січня 2006 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України
загальнодержавну програму відродження, збереження і розвитку народних художніх
промислів в Україні.
3. Цей
Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент
України
В. ЮЩЕНКО
м. Київ, 3
березня 2005 року
№ 2460-IV
ЗАТВЕРДЖЕНО
Законом
України
від 3
березня 2005 року
№ 2460-IV
КОНЦЕПЦІЯ
державної політики в галузі культури на 2005-2007
роки
1. Загальні
положення
Концепція
державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки (далі — Концепція)
аналізує сучасний стан культури в Україні, визначає цілі, пріоритетні завдання
та принципи державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки, а також
стратегічні напрями, механізми її реалізації та очікувані результати.
Головною
метою реалізації Концепції має стати утвердження культурного розвитку одним з
ключових чинників соціально-економічного розвитку України та її окремих
регіонів.
Реалізація
державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки передбачає затвердження
довгострокової програми культурного розвитку України.
Довгострокова програма культурного розвитку України має тісно
пов’язуватися з контекстом світового розуміння ролі і призначення культури в
XXI столітті, зокрема виходити з того, що:
— сталий
розвиток і розвиток культури є взаємопов’язаними процесами;
— головною
метою розвитку людства є суспільна і культурна самореалізація особистості;
— доступ
до культурних цінностей та участь у культурному житті є фундаментальним правом
людини.
2. Сучасний
стан культури в Україні
Сучасний
стан розвитку української культури і духовності характеризується розмиванням і
поступовою маргіналізацією культурних і духовних цінностей у суспільному житті,
руйнуванням цілісної мережі закладів, підприємств, організацій та установ
культури і цілісного інформаційно-культурного простору, неефективним
використанням наявних культурних і творчих ресурсів.
Протягом
останнього десятиліття культура в Україні не лише втратила відповідне місце
серед пріоритетів державної політики, а й опинилася на периферії державних
інтересів. Як наслідок, утворився й дедалі збільшується розрив між так званою
офіційною культурою, що фінансується з бюджету, і незалежною та орієнтованою на
сучасні потреби культурною діяльністю; стала хронічною проблема неадекватного
фінансового забезпечення галузі культури; суттєво погіршилася економічна
структура видатків місцевих бюджетів на галузь культури; розрізнені культурні
заходи так і не склалися в єдину програму послідовного культурного розвитку.
Для
подолання системних негативних явищ у галузі культури необхідно розв’язати такі
проблеми:
1)
“залишковий принцип” ставлення до культури у суспільстві та державній політиці;
2)
відсутність цілісного інформаційно-культурного простору і мережі партнерських
зв’язків на вертикальному і горизонтальному рівнях;
3)
відсутність середньо- і довгострокових програм культурного розвитку;
4)
відсутність визначених державних соціальних стандартів надання послуг населенню
у сфері культури, що гарантуються державою;
5)
непідготовленість кадрів до господарських відносин у ринковій економіці;
6)
соціальна незахищеність працівників культури;
7)
недостатня участь України в європейських і світових культурних проектах.
Існуючий
стан культури в Україні вимагає нових політичних підходів, програм і механізмів
їх реалізації.
3. Цілі та
пріоритетні завдання державної політики в галузі культури.
Концепція
визначає такі цілі та пріоритетні завдання державної політики в галузі культури
на 2005-2007 роки:
1)
визначення культурного розвитку України та її окремих регіонів одним з
пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади та органів місцевого
самоврядування;
2) розробка
та затвердження довгострокової програми культурного розвитку України, а також
сприяння розробці середньострокових регіональних програм культурного розвитку;
3) зміна
методів управління у галузі культури, зокрема переорієнтація органів державної
влади та органів місцевого самоврядування з виконання певних функцій на
досягнення поставлених цілей, залучення громадськості до процесів управління та
контролю в галузі культури;
4)
створення ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення
культурного розвитку;
5)
розробка, затвердження та впровадження державних соціальних стандартів надання
послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою (перелік та обсяг
послуг, порядок їх надання, показники виконання та якості послуг), а також
методики визначення розміру фінансового забезпечення державних соціальних
стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою,
в розрахунку на душу населення;
6)
запровадження коригуючи коефіцієнтів фінансових нормативів бюджетної
забезпеченості видатків місцевих бюджетів на культуру і мистецтво, розрахованих
виходячи з кількості об’єктів культурної спадщини, предметів основного фонду
музеїв, охорона яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету;
7)
реалізація комплексу освітніх, культурно-мистецьких програм і проектів для
дітей та молоді;
8)
підтримка та розвиток культури на селі;
9)
формування цілісного інформаційно-культурного простору України, зокрема шляхом
інвентаризації культурних ресурсів, складання мапи культурних ресурсів,
створення відповідних аналітичних баз даних, видання інформаційних буклетів, а
також створення телеканалу “Культура”;
10) участь
України у міжнародних культурних проектах, здійснення комплексу інформаційно-культурних
заходів для ознайомлення світової громадськості з культурними цінностями
України.
4. Принципи
державної політики в галузі культури
Реалізація
Концепції має створити передумови для формування системи принципів державної
політики в галузі культури, що відповідають світовим і європейським засадам
сучасної культурної політики.
Державна
політика в галузі культури ґрунтується на таких принципах:
1) принцип
прозорості і публічності:
— державна
політика в галузі культури проводиться публічно, відповідні рішення та проекти
рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування
оприлюднюються через засоби масової інформації;
—
громадяни України, іноземці, особи без громадянства мають право на повну,
своєчасну та об’єктивну інформацію про рішення та проекти рішень органів
державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері культури та
мистецтв;
2) принцип
демократичності:
— участь у
розробці, здійсненні та контролі за реалізацією державної політики в галузі культури
беруть усі суб’єкти діяльності у сфері культури;
—
незалежні групи спеціалістів з ініціативи об’єднань громадян, органів державної
влади та органів місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів або на
громадських засадах можуть здійснювати громадські експертизи рішень і проектів
рішень у сфері культури та мистецтв. Висновки зазначених експертиз можуть
враховуватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування при
здійсненні державної політики в галузі культури;
3) принцип
деідеологізованості і толерантності:
— державна
політика в галузі культури формується на плюралістичних ідеологічних засадах,
відображаючи загальносуспільні цінності, закріплені Конституцією України;
—
неприпустимою є дискримінація за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження,
майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
—
забезпечуються умови вільного розвитку культурних традицій та цінностей усіх
національних меншин на території України;
4) принцип
системності та ефективності:
— державна
політика в галузі культури є невід’ємною складовою загальної державної
політики, що спрямовується на забезпечення сталого розвитку України;
— державна
політика в галузі культури ґрунтується на глибокому факторному аналізі проблем
галузі та ресурсному методі планування комплексу таких інструментів,
механізмів, програм і заходів, які здатні своєчасно та ефективно вирішити ту чи
іншу проблему у сфері культури і мистецтв;
— державна
політика в галузі культури спрямовується на створення такої моделі культурного
розвитку, яка здатна забезпечити самовідтворення та послідовний розвиток
культури в Україні;
5) принцип
інноваційності:
— суб’єкти
реалізації державної політики в галузі культури сприяють розробці, впровадженню
та реалізації нових форм і методів діяльності у сфері культури та мистецтв;
культурний
розвиток є можливим за умови формування цілісного споживчого ринку
культурно-мистецьких послуг, що передбачає створення інституту посередництва
між виробниками та споживачами культурно-мистецького продукту.
5.
Стратегічні напрями та механізми реалізації державної політики в галузі
культури на 2005-2007 роки
Досягнення
визначених у Концепції цілей та завдань державної політики в галузі культури
має здійснюватися на таких напрямах:
1)
управління – впровадження програмно-цільового методу управління, принципів
прозорості, публічності, системності, ефективності та інноваційності державної
політики в галузі культури;
2)
законодавство – структурно-правова реорганізація засад і умов діяльності у
сфері культури та мистецтв, створення належної нормативно-правової бази для
розвитку культури в Україні;
3)
фінансування – створення ефективної моделі фінансового та
матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку;
4)
інформація – формування цілісного інформаційно-культурного простору України,
позиціонування української культури у світі.
Реформування
існуючої системи управління в галузі культури передбачає переорієнтацію органів
державної влади та органів місцевого самоврядування з виконання певних функцій
на досягнення поставлених цілей.
Цілі
державної політики в галузі культури визначаються у довгостроковій програмі
культурного розвитку України, а також у середньострокових регіональних
програмах культурного розвитку.
Прогнозування та програмування державної політики щодо розвитку культури
в Україні, ухвалення відповідних рішень органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, а також контроль за їх виконанням здійснюються із
залученням усіх суб’єктів діяльності у сфері культури та із застосуванням
громадських експертиз таких проектів програм і рішень.
Здійснення
державної політики в галузі культури ґрунтується на визначенні культурного
розвитку України та її окремих регіонів одним з пріоритетних напрямів
діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
невід’ємною складовою сталого розвитку України. Тому досягнення цілей державної
політики в галузі культури потребує міжвідомчої координації.
Управління
у сфері культури та мистецтв спирається на наукові підходи. Це передбачає
застосування глибокого факторного аналізу проблем галузі культури та ресурсного
методу планування комплексу таких інструментів, механізмів, програм і заходів,
які здатні своєчасно та ефективно їх вирішувати.
Удосконалення законодавства України у сфері культури та мистецтв
передбачає нормативно-правове забезпечення:
1) набуття
та реалізації статусу неприбутковості закладами, підприємствами, організаціями
та установами культури, зокрема шляхом прийняття закону про неприбуткові
організації та внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств”;
2) надання
благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів, зокрема шляхом
внесення змін до Закону України “Про благодійництво та благодійні організації”,
прийняття закону про меценатство та спонсорство;
3)
механізму бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого культурно-мистецького
проекту закладами, підприємствами, організаціями та установами культури, що
залучили благодійну допомогу, спонсорські чи меценатські кошти на реалізацію
такого проекту;
4)
залучення інвестиційних коштів на реалізацію програм культурного розвитку
України та її окремих регіонів;
5)
впровадження державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері
культури, що гарантуються державою, а також їх фінансового забезпечення в
розрахунку на душу населення;
6) використання
коригуючих коефіцієнтів фінансових нормативів бюджетної забезпеченості видатків
місцевих бюджетів на культуру і мистецтво, розрахованих виходячи з кількості
об’єктів культурної спадщини, предметів основного фонду музеїв, охорона яких
здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету;
7)
створення інституту посередництва між виробниками та споживачами
культурно-мистецького продукту.
Удосконалення нормативно-правового забезпечення сфери культури і
мистецтв відбувається з урахуванням світової практики її законодавчого
регулювання.
Створення
ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення
культурного розвитку передбачає:
1)
поступове збільшення частки видатків державного та місцевих бюджетів на
програми у сфері культури та мистецтв;
2) перехід
на програмно-цільовий метод формування та здійснення видатків бюджету у сфері
культури і мистецтв;
3) державну
підтримку у залученні благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів
шляхом податкового, митного та інших видів регулювання, за допомогою створення
системи державного визнання, відзначення і нагородження благодійників,
меценатів та спонсорів;
4)
стимулювання закладів, підприємств, організацій та установ культури до
залучення благодійної допомоги, спонсорських та меценатських коштів шляхом
запровадження системи бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого
культурно-мистецького проекту такими закладами, підприємствами, організаціями
та установами культури, що залучили благодійну допомогу, спонсорські чи меценатські
кошти на його здійснення;
5) розробку
механізму залучення інвестиційних коштів на реалізацію програм культурного
розвитку України та її окремих регіонів, зокрема залучення інвестицій у заходи
з охорони культурної спадщини України з метою отримання частини прибутку
(доходу) від подальшого використання культурної спадщини як туристичного
ресурсу.
Фінансування галузі культури базується на розмірові фінансового
забезпечення державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері
культури, що гарантуються державою, в розрахунку на душу населення. Це
становить базу видатків державного та місцевих бюджетів на галузь культури.
Бюджети
розвитку галузі культури за видатками складаються з:
1) коштів
на реалізацію інноваційних бюджетних програм, виконавці яких визначаються
виключно на конкурсній основі;
2) розміру
бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого культурно-мистецького проекту
закладами, підприємствами, організаціями та установами культури, що залучили
благодійну допомогу, спонсорські чи меценатські кошти на його здійснення;
3) коштів
місцевих бюджетів, визначених на основі коригуючи коефіцієнтів фінансових
нормативів бюджетної забезпеченості видатків місцевих бюджетів на культуру і
мистецтво, розрахованих виходячи з кількості об’єктів культурної спадщини,
предметів основного фонду музеїв, охорона яких здійснюється за рахунок коштів
місцевого бюджету.
Державна
політика щодо формування цілісного україномовного інформаційно-культурного
простору, позиціонування української культури у світі включає такі заходи:
1)
реалізація освітньо-культурологічних та пізнавально-туристичних програм для
дітей та молоді;
2)
створення телеканалу “Культура” та мережі інформаційно-культурних центрів, у
тому числі за кордоном;
3)
реалізація цільових державних програм з підготовки, виготовлення та
розповсюдження друкованої, електронної, аудіовізуальної інформації про
культурні цінності України українською та іноземними мовами;
4) участь
України у міжнародних культурних проектах, активізація культурно-інформаційного
обміну з країнами Європи та світу.
6.
Очікувані результати
Реалізація
Концепції має на меті отримання таких результатів:
—
підвищення ролі культури в контексті сталого розвитку України та її окремих регіонів;
— міна
методів управління у галузі культури, зокрема переорієнтація органів державної
влади та органів місцевого самоврядування з виконання певних функцій на
досягнення поставлених цілей, залучення громадськості до процесів управління та
контролю в галузі культури;
— розробка
ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення
культурного розвитку із залученням коштів державного та місцевих бюджетів,
благодійної допомоги, спонсорських та меценатських коштів;
— поступове
формування споживчого ринку культурно-мистецьких послуг;
—
створення цілісного інформаційно-культурного простору України;
—
активізація участі України в міжнародних культурних проектах,
культурно-інформаційного обміну з країнами Європи та світу.